Напад стався в одному зі столичних кафе 5 червня. За словами потерпілого, його побили до струсу головного мозку через берет та рожеве волосся друга. Як зараз почувається хлопець і що робити, коли поліція відмовляється приймати вашу заяву?
Вони кричали, що я – трансгендерна жінка
Ось уже майже місяць активіст Міжнародного кліматичного руху Fridays For Future (П’ятниці за майбутнє) Ільєсс Ель Кортбі перебуває в неврологічному відділенні київської лікарні. Лікарі діагностували у нього закриту черепно-мозкову травму, струс і набряк мозку. Хлопець пересувається на візку. Йому важко говорити – між реченнями він робить довгі паузи.
“Після акції на підтримку законопроєкту щодо боротьби зі злочинами ненависті проти ЛГБТ ми з другом сиділи на літній терасі чебуречної “Софра”, – активіст згадує події, після яких він опинився в лікарні. – До нас підійшли троє молодиків у чорній тактичній формі, таку зазвичай носять представники праворадикальних угруповань. Вони почали питати, чому у мене на голові берет, а у мого друга фіолетовий колір волосся. Називали мене трансгендерною жінкою, вигукували на нашу адресу нецензурні гомофобні образи”.
Далі, за словами потерпілого, нападники плеснули на нього гарячу каву, кинули в обличчя пляшку з молоком та забризкали сльозогінним газом. У цілях самозахисту, Ільєсс також достав газовий балончик. Другу вдалося втекти, а самому активісту – заскочити в середину чебуречної.
“Я попросив співробітників кафе викликати поліцію. Однак вони цього не зробили. Сказали, що їм не потрібні проблеми. Замість цього, навпаки, намагалися вигнати мене на вулицю. Потім один із нападників забіг всередину кафе і почав мене бити. Від його ударів по голові, я впав на стіл і втратив свідомість. Поліцію викликав хтось із відвідувачів”, – описує подальші події хлопець.
Коли приїхала поліція, нападники вже втекли. Правоохоронці почали опитувати активіста, однак, на думку Ільєсса, дуже дивним чином. Вони в першу чергу цікавилися, чи не перебував він у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння.
“Лише після того, як я дістав значок національного координатора делегації 16-ої Молодіжної Конференції ООН зі зміни клімату, мене забрали у відділок, де я склав заяву. При цьому мені не видали скерування на судово-медичну експертизу”, – зазначив активіст.
Через день після нападу до Ільєсса подзвонила лейтенант оперативного розшуку і запросила у відділення поліції. Хлопець пояснив їй, що знаходиться в лікарні, пересувається на візку і не відомо, коли зможе приїхати. Після цього ніхто не телефонував. Зараз хлопець планує скласти довіреність, щоб адвокат від його імені міг спілкуватися зі слідчими. Він не знає, коли зможе сам до них приїхати.
“Лікарі кажуть, що струс головного мозку лікується десь місяць, наслідки можуть спостерігатися кілька місяців, а можуть залишитися на все життя. Я зараз не здатний концентруватися, нормально читати документи. Дуже боюся, що це не вилікують”, – сказав Ільєсс.
Реєструється, в кращому випадку, один з десяти нападів на представників ЛГБТ
За даними експерта з адвокації правозахисного центру “Наш світ” Андрія Кравчука, минулого року їх організація зареєструвала 188 випадків порушення прав ЛГБТ на підставі сексуальної орієнтації або гендерної ідентичності.
“Якщо подивитися на статистку, яку повідомляє ОБСЄ та Національна поліція України щодо злочинів на ґрунті ненависті, ми побачимо, що поліція документує в десять разів менше злочинів за ознакою сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності”, – звертає увагу Андрій Кравчук на проблему розслідування злочинів, вчинених з мотивів нетерпимості.
Його слова підтверджує наше дослідження «Практика розслідування в Україні злочинів, вчинених з мотивів нетерпимості». Згідно з ним, у період з 01.01.2015 до 30.06.2020 року в ЄРДР було зареєстровано лише 8 кримінальних проваджень, які містять ознаки нетерпимості до сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності потерпілих. З них – три провадження закрито, п’ять триває. Тобто жоден з нападників досі не отримав покарання відповідно до чинного законодавства.
Таке спостерігається у більшості правопорушень, мотивом яких була нетерпимість, упередження щодо потерпілих. За статистикою дослідження, з 616 усіх кримінальних проваджень з ознаками злочинів, вчинених з мотивів нетерпимості та зафіксованих правоохоронними органами, за попередні п’ять років до суду дійшли лише 27 справ.
Серед об’єктивних чинників, які впливають на ефективність розслідування таких злочинів, координаторка проєктів із захисту від дискримінації та ЗҐН Української фундації правової допомоги Шейлат Афолабі, назвала відсутність у правоохоронних органів єдиного підходу у фіксації інформації про злочини, вчинені з мотивів нетерпимості та прогалини в законодавстві.
“Нещодавно В Офісі Генерального прокурора відбулася презентація результатів дослідження «Практика розслідування в Україні злочинів, вчинених з мотивів нетерпимості». Представники контрольно-наглядових органів та громадських організацій обміркували представлені дані та способи спільного розв’язання проблем в цьому питанні. За підсумками зустрічі планується провести адвокацію змін до Кримінального кодексу України (зокрема – статті 161) та навчання працівників прокуратури й поліції практики ефективного розслідування таких злочинів”, – зазначила Шейлат Афолабі.
Що робити якщо ви постраждали від дискримінації, а в поліції відмовилися приймати вашу заяву?
Згідно з чинним законодавством співробітники поліції зобов’язані прийняти заяву про злочин від потерпілого і протягом доби внести її в ЄРДР.
“Нерідко поліцейскі кажуть, начебто ознак злочину немає, потрібна додаткова перевірка, – наводить приклад зі своєї судової практики адвокат Михайло Козачук, який закінчив курс із захисту потерпілих від дискримінації та злочинів на ґрунті ненависті*. – Такі дії законом не передбачені. Вони зобов’язані внести заяву в реєстр і повідомити заявника про те, що розпочато кримінальне провадження. Якщо цього не робиться, подається скарга до суду, в якій оскаржується бездіяльність слідчих щодо невнесення даних до реєстру”.
Якщо потерпілий стверджує, що злочин було вчинено з мотивів нетерпимості, то слідчий повинен внести в ЄРДР так, як просить заявник. А далі вже розслідувати, чи є там такий мотив, чи не має.
І – головне! Якщо ви стали жертвою злочину, не мовчіть, а якнайшвидше звертайтеся по правову допомогу.
“Коли на мене напали, боявся про це говорити:, думав, буде тільки гірше. Але, як виявилося, є безліч громадських організацій, які здатні допомогти в таких ситуаціях: правозахисний центр “Наш світ”, центр прав людини Zmina, Українська фундація правової допомоги, Інсайт, Когорта та ін. Вони мені розповіли, як правильно скласти заяву в поліцію (гаряча лінія Zmina), знайшли хорошого адвоката і продовжують підтримувати зараз. Тому ні в якому разі не мовчіть, не залишайтеся на самоті зі своїми проблемами”, – радить Ільєсс Ель Кортбі.
*Довідково:
Навчальний курс «Захист потерпілих від дискримінації та злочинів на ґрунті ненависті» був реалізований Української фундацією правової допомоги спільно з Центром «Соціальна дія», Адвокатським об’єднанням «ПРОВЕ», Регіональним центром прав людини за підтримки Програми «Права людини та правосуддя» Міжнародного фонду «Відродження».
