Яна Салахова – незалежна експертка з питань недискримінації, мови ворожнечі та злочинів на ґрунті ненависті.
Вона прокоментувала для Фундації:
- як Стамбульська конвенція вплине на правову базу для боротьби з насильством щодо жінок та домашнього насильства за гендерними ознаками;
- чому Конвенція – це про руйнування суспільних стереотипів, які виправдовують насильство щодо жінок.
Конвенція – це захист від ґендерно-обумовленого насильства
Сподіваюсь, Конвенція вплине на врахування гендерних аспектів у формуванні законодавства України.
Аби створити ефективну систему захисту та протидії на усіх рівнях, важливо усвідомити причини та природу злочинів, які скоюються саме проти жінок.
Я довгий час займаюся злочинами, вчиненими на ґрунті ненависті і бачу, що логіка, яка закладається у розуміння природи злочину, впливає на те, як пишуться Закони та статті Кримінального кодексу.
«Ну побили і побили, яка різниця?» – чула я неодноразово, пояснюючи наслідки злочину для людини/групи, до якої належить постраждала особа за захищеними ознаками/суспільства в цілому.
У статті 3 Стамбульської конвенції роз’яснюється, що для цілей Конвенції термін «ґендер» означає «соціально закріплені ролі, поведінку, діяльність і характерні ознаки, які певне суспільство вважає належними для жінок та чоловіків».
Тобто, певні соціальні ролі або стереотипи відтворюють небажану та шкідливу практику і сприяють толеруванню насильства стосовно жінок.
Саме розуміння впливів таких упереджень, традицій та звичаїв дозволяє урядам прийняти «ґендерне розуміння» насильства, як того вимагає Конвенція.
Як зміниться правова база для боротьби з насильством щодо жінок?
Конвенція звертає увагу саме на структурні патріархальні «норми» суспільства, які можуть виправдовувати насильство щодо жінок та домашнє насильство за гендерними ознаками.
Змін зможе зазнати Закон по запобіганню та протидії домашньому насильству та Закон про забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків, щоби врахувати саме гендерну природу насильства.
Звичайно ж, зміни торкнуться Кримінального Кодексу, який має чітко визначити покарання за усі види насильства щодо жінок, передбачені Конвенцією, перелік обтяжуючих обставин, процедуру розслідування кримінального провадження, де особливо увагу має бути приділено захисту прав жертви і яка не залежатиме від того, чи подано звернення або скаргу з боку жертви, і можуть продовжуватися в разі відкликання з боку жертви її звернення або скарги.
Але ще більше роботи буде з підзаконними актами, які мають забезпечити організаційну частину гарантій протидії насильству, яка є важливою складовою Конвенції.
Нагадаємо, Андрій Яковлєв, експерт Фундації та адвокат Regional Center for Human Rights, зробив детальний огляд змінотворчих для України статей Конвенції та новинок, що чекають на українське законодавство після ратифікації Стамбульської конвенції. Із матеріалом можна ознайомитись за посиланням https://bit.ly/3OzmZyu.
