Правові наслідки ненадання паліативної допомоги: досвід адвокатів-експертів з медичного права

Головна сторінка » Новини » Правові наслідки ненадання паліативної допомоги: досвід адвокатів-експертів з медичного права

Онкопатологія за рівнем захворюваності та смертності в світі перейшла з десятого місця на друге і поступається лише серцево-судинним захворюванням. Щороку близько 90 тис. людей в Україні помирають від онкологічних захворювань, і приблизно 80% з них потерпають від помірного або виразного больового синдрому. У таких випадках зменшення болю і страждань в останні дні життя є найголовнішим завданням системи охорони здоров’я, з яким Україна справляється відповідно до Доповіді правозахисних організацій 2017 року лише на 5-14%, і наприкінці 2019 року ситуація не змінилася.

За інформацією Міністерства охорони здоров’я, понад 80% пацієнтів не мають доступу до знеболення через зарегульованість галузі, небажання лікарів виписувати рецепт і остраху кримінальної відповідальності.  

Правозахисні організації зазначають, що в Україні лікарі продовжують використовувати практику формального призначення знеболюючих препаратів важкохворим пацієнтам – без урахування клінічних рекомендацій та настанов.

Довідково: 

Для постійного полегшення болю знеболюючі препарати надаватися паліативним пацієнтам кожні чотири години. Усупереч цій рекомендації Всесвітньої організації охорони здоров’я, більшість українських пацієнтів продовжують отримувати сильні рецептурні препарати лише один раз або двічі на день. Оскільки дія морфіну триває від чотирьох до шести годин, то значний час доби пацієнти перебувають без достатньої допомоги. Призначення в проміжках інших препаратів не забезпечує ефективного полегшення болю.

Однією із жертв ненадання вкрай необхідних знеболювальних препаратів став відомий український баскетболіст Олександр Окунський, який після дворічної боротьби з онкологією помер 21.01.2019 року в страшних муках.  

Коли лікування Олександра Окунського перестало діяти, почалося метастазування та сильні болі. Впоратись із болем чоловікові могло допомогти призначення йому сімейним лікарем потужного знеболювального наркотичного препарату – морфію, який видається тільки за рецептом.  Лікарі призначили Олександру морфій по одній таблетці тричі на добу. Для чоловіка, чия вага сягала 120 кг та рівень болю був захмарний – це вкрай мала доза, яка не могла дати бажаний знеболювальний ефект. Аби Олександру Окунському таки стало легше, його дружина Маріанна самостійно збільшила дозу та просила лікаря видати новий рецепт зі збільшеною дозою препарату, однак лікарі відмовлялися це зробити. Більш того, хоча зазначені знеболюючі мають забезпечуватися державою безкоштовно, родину Окунських змусили купувати лікарські препарати за власні кошти.

Довідково:

Відповідно до Уніфікованого клінічного протоколу Паліативної медичної допомоги при хронічному больовому синдромі від 25.04.2012 № 311 при хронічному болю, що не піддається дії ненаркотичних анальгетиків призначають опіоїдні анальгетики. Головним представником («золотим стандартом») анальгетиків цього класу є морфін.

Доза та схема застосування препарату повинна титруватися «наверх» з поступовим раціональним збільшеннямдози, уважним контролем клінічного ефекту, ускладнень та побічної дії.

Тактика лікування (доза та схема) Олександра Окунського вчасно не переглядалась, хоча його клінічні показники критично погіршувались та вказували на необхідність таких дій. Пізніше лікар збільшив дозування до 2 таблеток тричі на добу, що також вже не відповідало інтенсивності болю. 

Останні два місяця свого життя Олександр відчував нестерпні болі – призначена доза лікування не допомагала. Хвороба фактично з’їдала його зсередини. Помер Олександр Окунський від больового синдрому.

Історія боротьби Маріанни Окунської з бюрократизмом, байдужістю та службовою недбалістю лікарів при наданні медичної допомоги її чоловікові Олександру набула значного розголосу. Після смерті чоловіка головним завданням для Маріанни Окунськоїстало притягнення до відповідальності лікаря, який всупереч вимог чинного законодавства допустив ненадання знеболювальних препаратів у необхідній кількості для полегшення болю, внаслідок чого Олександр Окунський помер від больового синдрому. Про цю історію дізналися представники програми «Громадське здоров’я» Міжнародного фонду «Відродження» та Української фундації правової допомоги, які залучили адвоката, фахівця з медичного права Ольгу Семенюк.

Зараз адвокат Маріанни Ольга Семенюк отримала від Київського Департаменту охорони здоров’я два документи із протилежними висновками. За даними одного документу в діях лікаря порушень протоколу не встановлено, а іншого – навпаки, констатовано порушення. Документи адвокат передала до Міністерства охорони здоров’я для надання експертного висновку з цього приводу. Також збираються інші докази, які будуть використані для ініціювання кримінального провадження відносно представників системи охорони здоров’я, які допустили страждання та смерть від больового синдрому важкохворого пацієнта.

Паліативна допомога – це комплекс заходів, який спрямований на поліпшення якості життя пацієнтів з діагнозом, що загрожує їхньому життю, шляхом запобігання і полегшення їхніх страждань.

«Де-факто відмова в доступі до знеболюючих, якщо вона стає причиною сильного болю і страждань, є жорстоким, нелюдським або принижуючим гідність поводженням або покаранням»- зазначає Спеціальний доповідач ООН з питань катувань[1].

Паліативна допомога повинна надаватися з моменту діагностики і в тандемі з будь-якою лікувальною терапією. Паліативна допомога повинна адаптуватися до потреб пацієнта в міру прогресування хвороби пацієнта до заключної фази та має включати психологічні та духовні послуги й іншу підтримку в підготовці до смерті.

[1]Комітет з прав людини (КПЛ). Доповідь Спецдоповідача з питань катувань, A/HRC/10/44), п. 72 (14.01.2009 р.).

Публікацію підготували адвокати, експерти Фундації Анастасія Сербіна та Ольга Семенюк