Віталій Власюк: «Раніше думав, що pro bono — це вирішення дріб’язкових проблем людей»
Віталій Власюк – відомий юрист-міжнародник і науковець, керуючий партнер юридичної фірми ePravo та заступник голови Комітету з міжнародних зв’язків Національної асоціації адвокатів України. А ще – один із найактивніших «пробонщиків» Простору Pro Bono.
Зовсім нещодавно юристи його команди ePravo разом із Всеукраїнською громадською організацією «Магнолія» взялися розробляти алгоритм допомоги (телефоном) у випадку зникнення дітей, батьки яких — громадяни інших країн.
Що спонукає правника приділяти безкоштовним справам так багато уваги, чому вважає pro bono чимось більшим, ніж вирішенням «дріб’язкових проблем», і яку роль у його житті зіграла (або ні) фундаментальна фізика. Далі — з його слів.
«Батьки спитали мене із братом – не хочете стати юристами?»
Не думаю, що батьки якось розділяли нас із братом Владиславом, коли ми навчались у фізико-математичній гімназії. До прикладу: у першому-другому класі батьки нас одягали однаково – у ті непрості часи так було легше. Але у якийсь момент у кожного з нас прокинулась індивідуальність, і ми сказали батькам обурене «Е-е-е». Із того часу кожен з нас вдягається окремо. А от у випадку з освітою такого конкретного «Е-е-е» не було. Тому, коли після 9 класу батьки запитали «чи не хочете стати юристами», ми подумали — батькам видніше.
Так ми опинилися на останніх два класи у правовому ліцеї – і тут виявилось, що право (при всій моїй до нього любові і повазі) все-таки простіше, ніж фундаментальна фізика.
За рахунок перемоги на всеукраїнській правовій олімпіаді ми отримали можливість безкоштовного навчання: я — у Інституті міжнародних відносин за спеціальністю «Міжнародне право», брат залишився з національним правом на юридичному факультеті.
«Раніше думав, що pro bono — це вирішення дріб’язкових проблем людей»
Особисто мені дуже пощастило, тому що у 2017 році з’явилась нагода з’їздити на конференцію по pro bono у Будапешт разом із Миколою Сіомою, директором Української фундації правової допомоги. Це була одна з таких подій у житті, які змінюють бачення.
Раніше думав, що pro bono — це дріб’язкові проблеми людей, які через обставини не здатні вирішувати їх нормальним шляхом. Там до мене дійшло: pro bono — це не просто якійсь бабусі допомогти квартиру відсудити, а щось набагато складніше.
Перша pro bono-справа
Моя перша pro bono-справа була взята у роботу ще без розуміння, що це pro bono-справа. Був 2010 рік, мені допекло те, що відбувається з паркуванням у Києві, і я почав досліджувати цю проблему, писати запити і пропонувати якісь конкретні вирішення – причому, мені ніхто за це не платив.
Віталій Власюк. Фото з Facebook
Певною мірою команда ePravo доклала рук і до затверджених у минулому році змін до законодавства, які впровадили нові правила паркування і нову службу контролю за паркуванням. Чесно кажучи, зміни ще не запрацювали, але дуже важливо, що справа була зроблена і підґрунтя уже є.
Родина і благодійність
Існує думка, що багато правників не беруться за pro bono-справи, тому що треба піклуватись про власний фінансовий добробут. Погоджуюсь — якщо нема чим годувати сім’ю, то, вочевидь, не можна вимагати від людини братися за pro bono-справи.
Усередині моєї родини таких питань не виникало. Мова ж не іде про те, що я гуляю по генделиках і витрачаю гроші на абсолютно незрозумілі речі. Я витрачаю свій час, але конкретно знаю, чому це роблю. Мене розуміють і підтримують.
Кому допомагає безкоштовно?
Я дозволяю собі на власний розсуд обирати, за яку справу взятися на умовах pro bono. Якщо не вірю, що люди щиро хочуть вирішувати проблему — не візьмусь.
Дійсно цікаві для мене справи — ті, які стосуються захисту від булінгу. Причому уже не кажу про “сексуальні нестандартності”, мова йде про те, що людина виглядає не так і її лише за це б’ють.
Пам’ятаєте випадок, коли хлопці побили спочатку людей на Подолі, потім – на Бесарабці? За татуювання на обличчі чи фіолетовий колір волосся. Сам по собі мотив дуже ниций. Окей, людина виглядає дивно для тебе. Чому ти маєш її бити? Для когось ти виглядаєш дивним. То тебе теж підійдуть і поб’ють.
Віталій Власюк. Фото з Facebook
Такі справи показують нетерпимість до інакшості у суспільстві і це дуже прикро.
Чому правнику треба розпочинати кар’єру з pro bono?
Справи pro bono насправді дають можливість заявити про себе. Тому вперед, вам ніхто обслуговувати активи якогось умовного «Росукренерго» одразу не дасть. Покажіть, що вмієте вести проект, покажіть, що тямите в юриспруденції, бізнесі, соціальних стосунках. Почніть з чогось простого – з проблеми паркування у дворах житлових будинків, приміром. На вас звернуть увагу, не переживайте!
«Мені як адвокату цікавіше воювати, але вам треба сісти і домовитись»
Якщо я зв’язаний адвокатським договором, мої поради будуть суто професійні. Але якщо бачу, що сторонам треба сісти й домовитись, то прямо про це скажу. Причому з таким формулюванням, що мені як адвокату цікавіше продовжити воювати — я на цьому зароблю більше, але, з іншого боку, моя етика зобов’язує мене давати найоптимальніші поради.
Деякі справи мені як «пробонщику» не приносять задоволення. Ось, наприклад, одна сторона судиться з іншою за квартиру. Поклавши руку на серце, думаю, що обидві сторони неправі — їм би сісти якось і домовитись. А натомість вони воду в ступі уже третій рік товчуть. І плюс ставлення з боку клієнта – він ні на секунду не утруднює себе замислитись про те, що теж винен. Один раз я колись не витримав і прямо йому сказав, а у відповідь прозвучало «У нашій країні все так».
Віталій Власюк. Фото з Facebook
Якщо такий підхід існуватиме і далі, то, дійсно, у нашій країні все буде по-старому.
Навіщо займається справами pro bono?
Я пишаюсь конкретними справами pro bono — як із «Магнолією», і тим, що причетний до цього і працюю pro bono, і тим, що після нашої поїздки у Будапешт із Миколою Сіомою на сайті Національної асоціації адвокатів України з’явилась кнопка Pro Bono(можливість для адвоката через налаштування особистого кабінету позначити публічно, що він готовий надавати безкоштовну юридичну допомогу – Авт.). Я вірю в те, що подаю позитивний приклад — своїй команді, своїм колегам і просто небайдужим громадянам. Я хотів би, щоб усі, кому випадає шанс щось змінити, використовували його.
