Представник державної влади закликає на своїй сторінці в соціальних мережах бити представників інших націй і ніякої відповідальності за таку публікацію не несе, а зґвалтування трансгендера кваліфікують, як злісне хуліганство, щоб в майбутньому у насильника не виникло проблем. Ці випадки сталися не в якійсь далекій країні, а в сучасній Україні. Чому злочини на ґрунті ненависті так важко розслідуються і що заважає застосовувати відповідні статті Кримінального кодексу України?
Відповідне дослідження протягом нинішнього року провела Українська фундація правової допомоги у співпраці з Офісом Генерального Прокурора, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією України, суддями, адвокатами та фахівцями судово-медичної експертизи за підтримки міжнародної правозахисної організації «Freedom House». Підсумки дослідження практики розслідування ЗҐН озвучили вчора під час Національної правозахисної НеКонференції координаторка проектів із захисту від дискримінації та ЗҐН Фундації Шейлат Афолабі.
в цьому році проходила в онлайн форматі
Хто в Україні частіше потерпає від злочинів на ґрунті ненависті
На початку презентації доповіді представники правозахисних організацій розповіли про зафіксовані протягом 2020 року випадки дискримінації та ЗҐН щодо представників різних уразливих спільнот, реакції на неї постраждалих і правоохоронних органів.
За словами представника Асоціації єврейських організацій і громад В’ячеслава Ліхачова, в нинішньому році було зафіксовано 4 випадки нападу на людиней на ґрунті антисемітизму і шість випадків вандалізму, включаючи підпал синагоги в Херсоні, однак мотив ненависті при їх розслідуванні був врахований лише в одному випадку.
Проектний координатор міжнародної благодійної організації Ромський жіночий фонд «Чіріклі» Юліан Кондур озвучив проблему відносин між поліцією і ромами. У 2019 лише 6 % постраждалих зверталися до правоохоронних органів для захисту своїх прав. Аналогічна ситуація відбувається і цього року.
“У Києві та Київській області в 2020-му ми зафіксували два випадки нападу на ромів, в одному з них зловмисники підпалили намет, де жила сім’я. При цьому ніхто з потерпілих так і не звернувся в поліцію”, – навів приклад Юліан Кондур.
В деяких регіонах України досі відзначається етнічний профайлінг, правоохоронні органи проводять безпідставні обшуки будинків ромів і змушують їх проходити дактилоскопію, формуючи певну базу.
За інформацією правозахисників, протягом останніх років найчастіше потерпілимі від злочинів на ґрунті ненависті ставали представники та представниці ЛГБТ спільноти. Як уточнив один із засновників правозахисного ЛГБТ центру “Наш Світ” Олександр Зінченков, в 2020-му зафіксовано 78 випадків насильства щодо представників та представниць цієї групи людей. В основному, напади відбувалися в Києві, Одесі та Харкові, адже це міста з найактивнішою ЛГБТ-спільнотою.
“У 43 випадках потерпілі зверталися (або взаємодіяли іншим чином) до правоохоронних органів. У 24 кейсах були відмічіні порушення виконання захисту”, – підкреслив Олександр Зінченков.
Чинники неефективного розслідування
Координаторка проектів із захисту від дискримінації та ЗҐН Шейлат Афолабі, уточнила, що з кожним роком відкритих справ за статтею 161 КК “Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками” стає все більше (2016 – 51, 2019 – 176). При цьому до суду доходило лише 4% таких справ.
Спікерка назвала деякі об’єктивні чинники, які впливають на ефективність розслідування ЗҐН:
- Наявність чотирьох складів злочину з різним переліком захищених ознак у межах однієї статті КК України – ст. 161 КК України.
- Відсутність чітких тлумачень формулювань ст. 161 КК України не дає можливості належно кваліфікувати протиправні дії, відповідальність за які передбачена цією статтею.
- Не визначено поведінкові межі, за якими висловлювання можуть вважатись розпалюванням ворожнечі чи ненависті, образою почуттів громадян. Через це складно дати чітку правову оцінку таким діям. Крім того, це спричиняє ситуацію, коли замість призначення відповідальності за мову ворожнечі або інцидент ненависті, може бути порушена свобода слова, вираження думки.
На думку Фундації, можливі варіанти вирішення проблеми на законодавчому рівні наступні:
- Розмежувати ст. 161 КК України за складами злочинів.
- Дати чіткі тлумачення усім формулюванням щодо ЗҐН, а також розширити перелік захищених ознак сексуальною орієнтацією та ґендерною ідентичністю.
- Винести за межі Кримінального кодексу частину ст. 161, яка передбачає відповідальність за дискримінацію.
- Удосконалити п. 3 ч. 1 ст. 67 КК України («Обставини, що обтяжують покарання»), що дозволить враховувати мотив нетерпимості без внесення змін до інших статей КК України.
Ось приклад, як можна удосконалити статтю 161 КК України (повна пропозиція змін буде розміщено у тексті звіту за результатами дослідження):
“Умисні дії, спрямовані на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, а також ворожнечі та ненависті за ознаками кольору шкіри, політичних та інших переконань, статі, інвалідності, етнічного, соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними ознаками, сексуальною орієнтацією та ґендерною ідентичністю або іншими ознаками…“.
А ось так пропонується поліпшити п. 3 ч. 1 ст. 67 КК:
“Вчинення кримінального правопорушення з мотивів нетерпимості щодо особи або групи осіб, за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, інвалідності, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними ознаками, сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності або іншими ознаками (перелік не вичерпний), а також вчинення кримінального правопорушення щодо релігійних та культових споруд“.
Наступними етапами Фундація планує дослідити як та які суб’єктивні чинники (стереотипи, упередження тощо) усіх учасників судового процесу можуть впливати на ефективність розслідування ЗҐН в Україні.
