Як Стамбульська конвенція змінить Україну: огляд головних статей

Головна сторінка » Захист від дискримінації » Як Стамбульська конвенція змінить Україну: огляд головних статей

20 червня 2022 року, Верховна Рада України ратифікувала Стамбульську конвенцію 259 голосами “за”.

Цієї ратифікації українські правозахисні організації чекали без одного місяця 11 років.

Якщо говорити коротко про її значення, то Україну чекає посилення законодавчих норм, які стосуються боротьби з насильством щодо жінок та домашнім насильством.

Детальніше про те, як Стамбульська конвенція вплине на Україну, Фундації розповів Андрій Яковлєв, керуючий партнер АО «Амбрела» та адвокат Регіонального центру прав людини.

Заяви та застереження України щодо ратифікації

Законом України „Про ратифікацію Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами” ратифіковано Стамбульську конвенцію.

Ратифікація відбулася із заявами та застереженням.

Зокрема, Україна заявила, що не розглядатиме жодне з положень Конвенції як:

  • таке, що зобов’язує її до зміни Конституції України та Сімейного кодексу України, інших законів України щодо інститутів шлюбу, сім’ї та усиновлення;
  • таке, що втручається в право батьків виховувати дітей відповідно до власних переконань.

Щодо застережень, то Україна залишає за собою право не застосовувати положення пункту 2 статті 30 Конвенції до приведення національного законодавства у відповідність із зазначеними положеннями Конвенції.

У пункті 2 статті 30 Конвенції йдеться про державну компенсацію, зокрема за цим положенням належна державна компенсація присуджуються тим, хто постраждав від тяжких тілесних ушкоджень або порушення здоров’я, настільки, наскільки шкода не покривається з інших джерел, як-от: правопорушником, страхуванням або державним медичним і соціальним забезпеченням. Це не перешкоджає Сторонам вимагати повернення наданої компенсації від правопорушника, за умови належного забезпечення безпеки жертви.

Варто відзначити, що не лише Україна зробила подібні застереження, їх робили і інші країни.

Також Україна зазначила, що виконання конвенційних зобов’язань не гарантується на тимчасово окупованих територіях.

Як Конвенція може вплинути на правову базу для боротьби з насильством щодо жінок

Головним чином Стамбульська конвенція покликана de jure та de facto забезпечити рівність між жінками та чоловіками, як ключовий елемент у запобіганні насильству стосовно жінок.  Автори конвенції визнають, що насильство стосовно жінок є проявом історично нерівного співвідношення сил між жінками та чоловіками, яке призвело до домінування над жінками та дискримінації жінок чоловіками та до недопущення повноцінної емансипації жінок.

Конвенція містить 81 статтю на 50 сторінках тексту, тому тут зосередимось на тих її положеннях, яка найбільшим чином можуть вплинути на наше життя.

У першу чергу, це уніфікація термінології та криміналізація насильства над жінками, а саме:

Стаття 33 Психологічне насильство

Сторони вживають необхідних законодавчих або інших заходів для забезпечення того, щоб умисну поведінку, яка призводить до тяжкого порушення психічної цілісності шляхом примушування або погроз, було криміналізовано.

Стаття 34 Переслідування

Сторони вживають необхідних законодавчих або інших заходів для забезпечення того, щоб умисну поведінку, яка полягає в повторному здійсненні загрозливої поведінки, спрямованої на іншу особу, що змушує його чи її боятися за свою безпеку, було криміналізовано.

Стаття 35 Фізичне насильство

Сторони вживають необхідних законодавчих або інших заходів для забезпечення того, щоб умисну поведінку, яка полягає у вчиненні актів фізичного насильства проти іншої особи, було криміналізовано.

Стаття 36 Сексуальне насильство, у тому числі зґвалтування

  1. Сторони вживають необхідних законодавчих або інших заходів для забезпечення того, щоб було криміналізовано такі форми умисної поведінки:

а) здійснення, без згоди, вагінального, анального або орального проникнення сексуального характеру в тіло іншої особи з використанням будь-якої частини тіла або предмета;

  1. b) здійснення, без згоди, інших актів сексуального характеру з особою;

с) примушування іншої особи до здійснення, без згоди, актів сексуального характеру з третьою особою.

  1. Згоду повинно бути надано добровільно як результат вільного волевиявлення особи, отриманого в контексті супутніх обставин.
  2. Сторони вживають необхідних законодавчих або інших заходів для забезпечення того, щоб положення пункту 1 також застосовувалися до актів, учинених проти колишніх чи теперішніх подружжів або партнерів, як це визнається національним законодавством.

Стаття 37 Примусовий шлюб

  1. Сторони вживають необхідних законодавчих або інших заходів для забезпечення того, щоб умисну поведінку, яка полягає в примушуванні дорослого або дитини до вступу в шлюб, було криміналізовано.
  2. Сторони вживають необхідних законодавчих або інших заходів для забезпечення того, щоб умисну поведінку, яка полягає в заманюванні дорослого або дитини на територію Сторони або держави іншої, ніж та, у якій він чи вона проживає, для примушування цього дорослого або дитини до вступу в шлюб, було криміналізовано.

Стаття 38 Каліцтво жіночих геніталій

Сторони вживають необхідних законодавчих або інших заходів для забезпечення того, щоб було криміналізовано такі форми умисної поведінки:

а) видалення, інфібуляція або здійснення будь-якого іншого каліцтва в цілому або частково великих статевих губ, малих статевих губ або клітора;

  1. b) примушування жінки до того, щоб вона зазнала актів, перелічених у підпункті «а», або схилення її до цього;

с) підбурювання, примушування дівчини до того, щоб вона зазнала актів, перелічених у підпункті «а», або схилення її до цього.

Стаття 39 Примусовий аборт та примусова стерилізація

Сторони вживають необхідних законодавчих або інших заходів для забезпечення того, щоб було криміналізовано такі форми умисної поведінки:

а) проведення аборту жінці без її попередньої та інформованої згоди;

  1. b) проведення хірургічного втручання, метою або наслідком якого є припинення здатності жінки до природної репродукції без її попередньої та інформованої згоди або розуміння процедури.

Стаття 40 Сексуальне домагання

Сторони вживають необхідних законодавчих або інших заходів для забезпечення того, щоб будь-яка форма небажаної вербальної, невербальної або фізичної поведінки сексуального характеру, метою або наслідком якої є порушення гідності особи, зокрема шляхом створення залякувального, ворожого, принизливого або образливого середовища, підлягала кримінальній або іншій юридичній санкції.

Для кримінального переслідування правопорушень, встановлених Стамбульською конвенцією, Сторони вживають необхідних законодавчих або інших заходів.

Розслідування або кримінальне переслідування правопорушень не тільки за ініціативою жертви

Важливим є і те, що Стамбульська конвенція запроваджує принцип провадження в злочинах щодо насильства, вчиненого над жінками у формі ex parte (односторонній порядок – лат.) та ex officio (в силу посади, з обов’язку – лат.).

Тобто, держава має обов’язок провести розслідування не тільки за ініціативою жертви, а і за власної ініціативи та довести його до кінця попри бажання жертви відмовитись від своїх вимог до насильника.

Україна має забезпечити, щоб розслідування або кримінальне переслідування правопорушень, встановлених відповідно до статей 35 – 39 цієї Конвенції, не залежали цілком від повідомлення або скарги, поданої жертвою, якщо правопорушення було вчинено цілком або частково на її території, і щоб провадження могло продовжуватися навіть, якщо жертва відкликає свою заяву або скаргу.

Таким чином, Стамбульська конвенція визначає, що відповідальність за кримінальні правопорушення, встановлені нею, настає незалежно від характеру відносин між жертвою та правопорушником.

Міжнародний моніторинг та робота щодо нових строків давності правопорушень щодо сексуального насильства

Україна має забезпечити такі строки давності для розслідування правопорушень щодо сексуального насильства, у тому числі зґвалтування (ст. 36), примусового шлюбу (ст. 37), каліцтва жіночих геніталій (ст. 38) і примусового аборту та примусової стерилізації (ст. 39), які не тільки будуть дозволяти особі, що стала жертвою у неповнолітньому віці, ініціювати розслідування після досягнення нею повноліття, а й забезпечуватимуть ефективність такого розслідування.

Конвенція передбачає запровадження механізму моніторингу дій проти насильства стосовно жінок і домашнього насильства.

Таким механізмом є (міжнародна) Група експертів з дій проти насильства стосовно жінок і домашнього насильства (далі – ГРЕВІО), яка здійснює моніторинг виконання цієї Конвенції. Члени ГРЕВІО обираються з кандидатів, призначених Сторонами на чотирирічний строк.

Крім того, Стамбульська конвенція також передбачає проведення парламентського моніторингу, як національним  парламентом так і  Парламентською Асамблеєю Ради Європи.

В Україні вже є своє законодавство, спрямоване на запобігання насильству та домашньому насильству, навіщо тоді Стамбульська конвенція?

Не можна стверджувати, що діюче Українське законодавство в цілому не захищає жінок від насильства, однак ратифікація Стамбульської конвенції гармонізує наше законодавство з міжнародним законодавством та міжнародними практиками подолання насильства щодо жінок і домашнього насильства, в тому числі шляхом його криміналізації.

Конвенція торкається ширших аспектів захисту та є результатом універсалізації набутого світом досвіду в сфері протидії насильству.

Сама конвенція не встановлює кримінальну відповідальність за акти насильства, вона лише ідентифікує їх та є програмним зобов’язанням гармонізації національного законодавства з конвенційними вимогами.

Конвенція запроваджує також універсальну термінологію, що важливо при запровадженні нового законодавства або його застосуванні.

Тому з твердженням про те, що ратифікація Стамбульської конвенції була непотрібною, не можна погодитися.

Які наступні кроки України після ратифікації конвенції?

Першочергово нам необхідно провести актуальний моніторинг національного законодавства щодо насильства стосовно жінок і домашнього насильства на предмет його відповідності конвенційним зобов’язанням та визначити де необхідно ініціювання відповідних змін, а де достатньо змінити адміністративні практики та практики розслідування, обійтися таки би мовити засобами soft skills.

В останньому випадку потрібно буде змінити або визначити стандарти розслідування злочинів насильства стосовно жінок і домашнього насильства.

Одним із подальших кроків є призначення кандидатів для обрання в члени ГРЕВІО – міжнародної Групи експертів з дій проти насильства стосовно жінок і домашнього насильства.

Фото: amnesty.org.ua