Міст до завтрішнього дня

04.05.2016

Священик у військовій формі, він же — психолог, кілька юристів і правозахисників, — здавалося б, що може об’єднувати цих людей? Вони виїжджають разом у райони Херсонщини і проводять для місцевих жителів психологічно-правові семінари. Об’єднує їх одна мета, одна справа — допомога демобілізованим бійцям АТО та їх сім’ям. До одного з таких семінарів, що проходив у Генічеську, приєдналася і редакція «Вгору».

На зустріч в Генічеську прийшло кілька сімейних пар, кілька людей, які приїхали з фронту у відпустку, дружини і бабусі хлопців, які воюють в АТО, чиновники, які керують у районі роботу з учасниками бойових дій і волонтери. Конференц-зал в управлінні освіти був переповнений.

Заняття розпочав отець Андрій Калита, — військовий капелан, керівник Центру духовного розвитку «Джерело життя». І коли він говорив, як події на війні «наздоганяють» бійців у мирному житті, він навів приклад з власного досвіду. В юності отець Андрій мріяв зробити військову кар’єру, пішов служити. Під час однієї з операцій йому з побратимами довелося звільняти заручників. В оптичний приціл вони бачили, що відбувалося в будівлі. Один із злочинців підніс ножа до горла дитини. А наказ стріляти все не надходив. Тоді бійці самі прийняли рішення почати операцію. Хлопчика вони врятували, заручників звільнили, але тим самим видали себе. І один із бійців, кращий друг Андрія Калити, був важко поранений. По рації запросили у командування вертоліт. Але у відповідь почули: «А в вашому районі» вертушок «немає». Він сім кілометрів ніс раненого, але хлопець до медчастини не дожив. І Андрій, як тільки прибув до підрозділу, пішов до командира і «набив йому пику». На цьому його військова кар’єра закінчилася. Але найтяжче було потім, — коли він знову в думках «прокручував» загибель товариша, придумував, як його можна було врятувати, і страждав.

І під час цієї розповіді один із демобілізованих бійців, який сидів поруч, спочатку легенько почав похитувати головою в знак згоди, потім — схилився, закрив обличчя зажатим у долоні зошитом, і з кожним словом священика кивав все сильніше, а по щоках — покотилися сльози …

«Спалити свій біль»

А коли учасникам показали короткометражку «Most» (Міст) — сліз вже ніхто не міг стримати.  Дехто просто не витримував, відвертався від екрану…

Семінари проходили й раніше, в інших районах області. Але в Генічеську цей фільм показували вперше. Як пояснив отець Андрій — чекали дозволу на покази від власників авторських прав. Вони, отримавши лист-запит, дуже здивувалися: на відміну від інших країн, в Україні ще ніхто, з 2003 року, не запитував дозволу на використання авторських прав, хоча їм добре відомо, що «Most» часто показують, і він давно вже «гуляє «по Інтернету. Тому щиро подякували організаторам семінару, з радістю дали дозвіл на такі покази.

Фільм невеликий, всього кілька хвилин, але за цей час, він буквально «вивертає душу». Це дійсно неймовірно боляче, зробити такий вибір, який робив головний герой: врятувати сотні людей — ціною загибелі своєї дитини. І пройшовши через глибоке горе, він зміг прийняти, що жертва була не марною.

Потім кожен учасник зустрічі малював на папері свій власний біль, стискав і спалював. І така, здавалося б, проста вправа, — і справді заспокоює страждаюче серце, і легше стає дихати, і світ стає яскравішим. І, як говорить отець Андрій, — тільки так, переживши гнів і неприйняття події, через біль і розчарування, ми підходимо до початку нового життя. Легкої «лазівки», обхідного шляху немає. Щоб йти далі, треба це пережити. Питання тільки в тому, зламає тебе горе, або ти піднімешся вище.

А перед другою частиною семінару, юридичною, до Андрія Калити підійшов керівник громадської організації «Волонтер» Юрій Шкаліков. Він попросив допомогти дружині одного бійця. Йому залишилося служити два тижні, але в неї нерви вже на межі, не витримує напруги, намагалася руки на себе накласти. І не зупиняє навіть материнський інстинкт, а у неї — двоє маленьких діток.

Підходили до військового капелана й бійці, давали йому свій номер телефону: «Отець Андрій, зателефонуйте мені» …

Все в твоїх руках

А друга частина семінару, яку вів юрист Інформаційного ресурсного центру «Правовий простір» Володимир Орловський, почалася … з криків. Потім, уже після зустрічі, організатори розповіли «Вгору», що куди б вони не приїхали — всюди ця частина так і починається. І це нормально, людям треба висловити, викричати наболіле: занадто багато наша держава і чиновники наобіцяли бійцям АТО і їх сім’ям, а по суті — свої обіцянки не виконують. А якщо і виконують, то з величезною «пробуксовкою». І щоб змусити працювати «ржаві шестерінки», є два варіанти. Один, який виношують доведені бюрократією до крайності бійці: «постріляти всіх», і інший, цивілізований — за допомогою громадських організацій, за допомогою юристів. Аж до того, що професійний юрист, сидячи в кабінеті, і зробивши всього декілька дзвінків, може припинити переслідування бійця начальником частини (про один такий випадок «Вгору» розповідала, коли керівництво військової частини намагалося викрасти з «швидкої» потерпілого хлопця — щоб «зам’яти» подію).

Що цікаво, коли бійці і їх рідні почали скаржитися на владу, що держслужбовці їх часто просто «футболять», — встала одна з чиновниць і спочатку, навпаки, почала доповідати, як багато вони для них роблять. Їй, звичайно, «не свистіли», але показовим є той факт, що Генічеська громадська організація «Волонтер» вийшла зі складу районного Центру допомоги учасникам АТО. Як пояснив керівник організації Юрій Шкаліков, влада тільки обіцяє сприяти, а на ділі — «обклали своїми паперами і наказами». А останньою краплею такого «сприяння» стало те, що під загрозою опинилося проведення психолого-правового семінару. Для нього спочатку виділили зал в адміністрації. Про місце зустрічі домовлялися заздалегідь, повідомили і організатором, і учасникам. А напередодні раптом поставили перед фактом: шукайте інше місце, нам цей зал потрібний для нашого заходу … Добре, що виявився вільним зал в управлінні освіти.

А такі семінари, як додав Юрій Шкаліков — це не «галочка для звіту», — ці зустрічі вкрай потрібні. І, головне, бійці і їх рідні відчули, що є люди, які не просто говорять, а реально допомагають.

Крапля в морі

Всього, в рамках програми «Сприяння соціальної адаптації учасників АТО і їх сім’ям шляхом надання психологічної та юридичної допомоги», яка реалізується за підтримкиМіжнародного Фонду «Відродження», заплановано 10 виїздів мобільної групи в райони області. Більшу частину районів вже об’їздили. На кожну зустріч приходить близько 30 осіб. Здавалося б, — багато. Але це, як кажуть організатори, — «крапля в морі». Адже у нас в області вже близько 5 тис. демобілізованих. А якщо порахувати їх дружин, батьків, які також переживають разом з ними, — то це ще до 20 тисяч.

Правову допомогу можна отримати через гарячу лінію «Правового простору» з Пн.-Пт. з 10 до 18 години: 093-14-77-303, 099-46-83-848. Прийом юриста по понеділках: з 10 до 15 години за адресою: Херсон, вул. Фрунзе 2, оф. 6.

Відвідувач порталу «Правовий простір» можуть поставити питання юристу в розділі «Консультація юриста впродовж 24 години»http://legalspace.org/index.php/ua/helper/onlinecons Або звернутися за допомогою до юристів Мережі Центрів правової інформації та консультацій у чат, написавши питання у віконці (ONLINE — знаходиться в правому нижньому кутку нашого сайту. Графік роботи: Пн.-Пт. з 10 до 16 години).

Мережа центрів правової інформації та консультації надає безоплатну первинну правову допомогу, включає 25 громадських організацій в 17 областях України.

Отець Андрій приймає в будні дні: Херсон, вул. Перекопська, 3,                                     телефон: 050-418-10-01

Автор Ірина Ухваріна, газета «Вгору»

Джерело ІРЦ «Правовой простір»