Контрактне «рабство» військових

17.02.2016

Сучасність демонструє багато незрозумілих речей, які наше суспільство за останні два роки вже звикло не помічати. Одним із таких явищ є відсутність будь-якої можливості у контрактних військових припинити дію своїх контрактів із державою.

Питання  проходження  військової служби знаходить  своє  відображення у таких нормативно-правових актах:

  • «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час мобілізації» від 20.05.2014 № 1275-VІІ, у тому числі — до Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» (набрав чинності 09 червня 2014 року);
  • «Про внесення змін до Законів України «Про військовий обов’язок і військову службу» та «Про засади запобігання і протидії корупції» від 12.08.2014 № 1634-VІІ (набрав чинності 04 вересня 2014 року);

Так, згідно з останніми змінами, в юридичному обігу з’явилося поняття «короткостроковий  контракт». Зокрема передбачено:

  • укладання короткострокового контракту на проходження військової служби до закінчення особливого періоду, або до оголошення рішення про демобілізацію,
  • укладання тривалих контрактів на 3 або 5 років.

Якщо з тривалим  контрактом  ситуація  більш менш  зрозуміла, то з короткостроковим – ні, через поняття «особливий період».

На практиці навіть ті контракти, які були укладені з раніше 2012 року, не можуть бути припинені , оскільки

  • немає указу Президента про демобілізацію
  • неясно коли закінчиться «особливий період».

Цей «особливий період», згідно із законами України «Про оборону України» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію або з моменту введення воєнного стану та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Так, в Україні «особливий період» настав 17.03.2014 року, на підставі Указу Президента України №303/2014 «Про часткову мобілізацію», але чи закінчиться «особливий період» після указу Президента про демобілізацію – незрозуміло.

Таким чином, через такі визначення в законодавчих актах як «АТО», або  «особливий стан», замість тих визначень, які б відповідали дійсності, Міністерство оборони не може звільнити тисячі контрактних військових, які служать у лавах ЗСУ більше трьох років,  очікуючи спеціальний указ Президента.

Однак, в умовах перманентного особливого стану у нашій державі, цей «особливий указ Президента» може з’явитися дуже нескоро, принаймні до остаточного розв’язання військового конфлікту на Сході України.

Військовий контракт не підпадає під дію цивільного законодавства, а отже не може бути оскаржений в суді. Як вихід,  військовим варто звертатися в адміністративний суд одразу ж після виходу указу президента про демобілізацію. Але ж, знову-таки, коли?

Після оголошення демобілізації, звільнення військовослужбовців має проводитись однаково та поетапно у терміни, визначені Указом Президента України, наказами і розпорядженнями Міністра оборони України та Генерального штабу ЗС України, якщо військові не виявлять бажання продовжити службу за новим тривалим контрактом.

Наразі позитивних рішень у цих справах немає, але є сподівання, що усі сторони: і військова адміністрація, і військові, які служать за контрактом, і представники влади розраховують на перше позитивне судове рішення для припинення контрактного «рабства» військових.

 Володимир Малишевський, адвокат, експерт Української фундації правової допомоги