Дискримінація в Україні: що це та як із нею боротися

12.09.2018

Щодня у всьому світі мільйони людей різного віку, статі[1], гендерної ідентичності, віросповідання, професій тощо з різних причин зазнають дискримінації або стають жертвами злочинів на ґрунті ненависті. Дискримінація та злочини на ґрунті ненависті — це проблеми суспільства, вирішення яких потребує комплексного підходу. Правильне розуміння природи виникнення цих проблем, вміння правильно їх визначити та протидіяти є першою сходинкою до їх подолання.

[1] За даними міжнародної благодійної організації Save the children 575 мільйонів дівчат у всьому світі зазнають дискримінацію за статтю. При цьому 1,2 млрд дітей постають перед загрозою бідності або війни, або дискримінації, а 153 мільйони постають перед цими трьома загрозами одночасно.

diskriminatsiya

Що таке дискримінація?

Стаття 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод[1] визначає такі ознаки дискримінації, як стать, раса, колір шкіри, мову, релігію, політичні або інші переконання, національне чи соціальне походження, належність до національних меншин, майновий стан, народження або інші ознаки. Цією статтею проголошується реалізацію Конвенції та користування правами та свободами, визначеними нею, без дискримінації за будь-якою з цих ознак.

Боротьба з дискримінацією в Україні зафіксована на законодавчому рівні. Зокрема,  у 2012 році було прийнято Закон України “Про засади запобігання та протидію дискримінації”. Він дає визначення поняттю “дискримінація”, та визначає її види. Ним також передбачено відповідальність за вчинення дискримінації.

Стаття 24 Конституції України гарантує всім громадянам без виключення право на рівність. Стаття 26 Конституції України гарантує дотримання рівних прав іноземців із громадянами України: “Іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни України ”.

[1] Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод у 1997 році.

 

Види дискримінації

diskriminatsiya-min-1Українське законодавство виділяє такі види дискримінації:

  • пряма дискримінація характеризується наміром обмежити права людини чи групи осіб через наявність у неї/них однієї або більше наведених ознак (колір шкіри, мова, релігія тощо);
  • у випадку непрямої дискримінації формально нейтральні правові норми, правила, критерії спричиняють виникнення менш сприятливих умов для одних осіб/груп осіб порівняно з іншими (крім випадків, передбачених законодавством);
  • вказівки та інструкції з дискримінації по відношенню до особи або групи осіб за їх певними ознаками є підбурюваннями до вчинення дискримінації;
  • позитивні дії (або стверджувальні дії) — це позитивне ставлення до людей або групи осіб, які є представниками певних груп, що може бути спробою держави пом’якшити або відшкодувати збитки, які завдала структурна дискримінація (тобто така, що базується на способі організації суспільства), для усунення юридичної чи фактичної нерівності у можливостях реалізовувати на рівних підставах свої права і свободи;
  • пособництво — будь-яка свідома допомога у вчиненні дій або бездіяльності, спрямованих на виникнення дискримінації;
  • утиск — небажана для особи та/або групи осіб поведінка, метою або наслідком якої є приниження їх людської гідності за певними ознаками або створення стосовно такої особи чи групи осіб напруженої, ворожої, образливої або зневажливої атмосфери.

Що таке “злочини на ґрунті ненависті”?

Злочини на ґрунті ненависті мають 2 характерні риси:

  • це дії, які відповідно до Кримінального кодексу країни є злочином,
  • мотивацією скоєння такого злочину є  упередження.

Це означає, що людина, яка потерпіла від злочину,  була обрана злочинцем виключно через її  особливості (тобто расу, колір шкіри, етнічну приналежність, сексуальну орієнтацію чи ґендерну ідентичність, мову тощо). Однак, це не завжди означає ненависть злочинця по відношенню конкретно до потерпілої людини, а може свідчити про викривленні стереотипні уявлення зловмисника про жертву або групу людей, до якої вона себе відносить.

Дискримінація та злочини на ґрунті ненависті: статистика в Україні

В Україні Уповноважений Верховної ради з прав людини (Омбудсмен), крім інших покладених на нього зобов’язань з парламентського контролю за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина, здійснює функцію запобігання проявам дискримінації щодо реалізації людиною своїх прав і свобод.

Згідно щорічної доповіді Уповноваженого, протягом 2017 року до Секретаріату[1] надійшло 373 звернення щодо дискримінації та порушення принципу рівності. З них — близько 100 звернень з питань дискримінації за ознаками релігійних переконань, близько 40 — за ознаками раси та етнічного походження, така ж кількість звернень про дискримінацію за ознакою інвалідності. За результатами моніторингу повідомлень у ЗМІ, Секретаріат відкрив 97 ініціативних проваджень[2] про дискримінацію, що майже на 30% перевищує кількість таких проваджень за попередні роки. Серед проваджень Уповноваженого 57% стосувалися дискримінації за ознаками  раси та етнічного походження, 21% — за ознакою сексуальної орієнтації, 15% — за ознакою інвалідності.

Згідно інформації від Національної поліції України, що надійшла у відповідь на запит Уповноваженого, за 95 кримінальними правопорушеннями на ґрунті нетерпимості протягом 2017 року здійснювалось досудове розслідування. Лише за чотирма з них обвинувальні акти були направлені до суду (кваліфіковані як “Упередження проти християн і членів інших релігій (не включаючи антисемітизм і упередження проти мусульман)”). Щодо ознак, за якими у 2017 році були відкриті кримінальні провадження, то це:

  • упередження проти християн і членів інших релігій (не враховуючи антисемітизм і упередження проти мусульман) — 42 провадження;
  • за національною/етнічною належністю — 26 проваджень;
  • антисемітизм — 6;
  • мова — 4;
  • упередження проти Рома і Сінті — 3;
  • сексуальна орієнтація — 2;
  • інвалідність — 1;
  • інші ознаки — 11.
[1] Секретаріат Уповноваженого ВР з прав людини — постійно діючий орган, основними завданнями якого є організаційне, правове, науково-консультативне, інформаційно-аналітичне, науково-експертне, контрольне, матеріально-технічне, фінансове та інше забезпечення діяльності Уповноваженого з метою здійснення парламентського контролю за додержанням конституційних прав і свобод людини та громадянина.
[2] При надходженні до Секретаріату звернень про порушення прав людини (у тому числі – дискримінацію), Секретаріат ініціює провадження. Під час такого провадження здійснюється перевірка щодо факту такого порушення. Повноваження Секретаріату щодо ініціації та здійснення проваджень можна подивитись на сайті: http://www.ombudsman.gov.ua/ua/page/secretariat/docs/organizaczijno-rozporyadchi-dokumenti/

За статистикою Генеральної прокуратури України, у липні 2017 року було зафіксовано (правопорушення, вчинені з мотивів расової, національної або релігійної нетерпимості):

  • 75 відкритих кримінальних проваджень;
  • повідомлення про підозру було вручено в 2 кримінальних справах;
  • закрито 7 кримінальних проваджень.

У липні 2018 року Генеральна прокуратура України фіксує таку кількість правопорушень, скоєних з мотивів расової, національної або релігійної нетерпимості:

  • 59 відкритих кримінальних проваджень;
  • 5 кримінальних справ, де підозрюваним було вручено повідомлення про підозру;
  • закриття 20 кримінальних проваджень.

З наведеної статистики бачимо, що в Україні реєструють правопорушення як дискримінацію або злочини на ґрунті нетерпимості. Чи всі люди, які зазнали дискримінації, звернулись до уповноважених органів? Якщо ні, то чому не всі звертаються – через нерозуміння дискримінації, дій у випадку її вчинення? Або ж через зневіру, адже невелика кількість із зареєстрованих повідомлень та заяв з різних причин не доходять до судової інстанції? Можна ставити багато питань, проте дискримінація та злочини на ґрунті ненависті нікуди не зникнуть. Ці порушення прав людини можливо подолати через консолідацію зусиль органів сфери правосуддя, громадськості.

Для подолання явища дискримінації та злочинів на ґрунті ненависті наразі актуальною є об’єднання зусиль правозахисних громадських організацій та адвокатури. Нещодавно завершився прийом заявок конкурсу на участь у навчальному курсі для адвокатів «Захист прав потерпілих від дискримінації та злочинів на ґрунті ненависті». Цей навчальний курс впроваджується Українською фундацією правової допомоги та ГО «Центр «Соціальна дія» і ГО «Регіональний центр прав людини» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Під час курсу адвокати покращать свої знання щодо побудови ефективної стратегії ведення справи про злочини на ґрунті ненависті, вміло працюватимуть із непрямими доказами, вдосконалять навички ведення аргументації та знання щодо практики Європейського суду з прав людини. В майбутньому це сприятиме ефективному розслідуванню справ про дисримінацію та злочини на ґрунті ненависті та захисту потрепілих від таких правопорушень.